Аналіз законодавства України, країн ЄС та гармонізація відносини за участю споживачів - Peregrin Capital Group
Your protection and comfort
during legal proceedings
June 29, 2016 Аналіз законодавства України, країн ЄС та гармонізація відносини за участю споживачів

Необхідність здійснення активної політики щодо гармонізації захисту прав споживачів в Україні та розробки і впровадження ефективного механізму забезпечення обумовлює низка факторів. В умовах переходу України до ринкової економіки та виникнення кризових ситуацій в економіці держави існує високий рівень безробіття, низький рівень життя і зростанням цін на основні товари і послуги. Населення все частіше стикається з результатами діяльності на ринку недобросовісних суб’єктів підприємництва. Низький рівень платоспроможності обумовлює придбання товарів (послуг) низької якості, але за доступними цінами. Гармонізація — спосіб регулювання, який формується на загальних засадах та направлений на вдосконалення правової політики України та ЄС.

На підставах необхідності подолання цих проблем, більшість вчених додержуються позиції, згідно з якою існують різноманітні елементи захисту прав споживачів і кожен з них ще потребує додаткового вивчення, оскільки їх визначення й досі залишається дискусійним. Крім того, захист прав споживачів має власну специфіку у застосуванні будь-яких елементів механізму їх захисту.

Проте основне регулювання відносин за участю споживачів здійснюється нормами цивільного права, що містяться, насамперед, у ЦК України та Законі України «Про захист прав споживачів» та в актах цивільного законодавства. Провідна роль цивільного права в механізмі правового регулювання відносин у цій сфері пояснюється тим, що, по-перше, основна група відносин, що виникають тут, а саме — ті з них, які мають майновий і пов’язаний з ним особистий немайновий характер з безпосередньою участю споживача, належать до предмета регулювання цивільного права. Споживач бере участь у таких відносинах, як сторона в цивільно-правовому зобов’язанні. По-друге, найбільшою пристосованістю цивільного права до регулювання цих відносин, наявністю в його механізмі таких засобів і прийомів дії на суспільні відносини, які, з одного боку, дозволяють забезпечити взаємний інтерес сторін, що вступають у ці відносини, а з другого — захистити інтереси споживача як економічно слабшої сторони у правовідносинах. Норми цивільного права посідають важливе місце в структурі цього нормативного утворення, оскільки покликані регулювати майнові і пов’язані з ними особисті немайнові відносини між юридично рівноправними суб’єктами на засадах автономії волі й диспозитивності.

Основним законом за яким захищаються права споживачів це Закон України «Про захист прав споживачів». Він був прийнятий в 1991 року . Закон переглядався та доповнювався кілька разів, останні зміни датовані груднем 2005 року. Ці зміни та доповнення були частково спрямовані на гармонізацію з сукупністю правил ЄС, і зокрема, з Директивами ЄС щодо дистанційного розповсюдження товарів і послуг, торгівлі з доставкою та відповідальності за продукцію. Разом із позитивними змінами в Законі, ці доповнення привнесли зміни, які викликали спротив з боку захисників прав споживачів в Україні.

Конституція України покладає основну відповідальність щодо захисту споживачів на державу: «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів».

Які ж саме неточності, позитивні, негативні зміни є в ЗУ «Про захист прав споживачів»? Отже, Закон, виходячи із суб’єктного складу, залишає поза увагою відносини щодо захисту прав споживачів при реалізації продукції на ринках (сільськогосподарська продукція). Вказаний вид торгівлі на сьогодні регулюється Правилами торгівлі на ринках (наказ Мінекономіки, МВС, ДПА, Держкомстату від 26 лютого2002 року № 57/188/84/105), спеціальних законів, що поширюють свою дію на вказані відносини, на разі не ухвалено. Захист прав споживачів при торгівлі на ринках зосереджено переважно на запобіжних заходах, зокрема ветеринарному та санітарному контролі (п.5.1 — 5.16 Ветеринарно-санітарних правил для ринків, наказ Мінсільгосппродовольства та Головного ветеринарного лікаря України № 23 від 4 червня 1996 року) та процедурах встановлення відповідності, за якими товари, що не мають сертифіката відповідності до продажу на ринках не допускаються (п. 40, 41, 44 Правил торгівлі на ринках). Гарантом прав споживачів на безпечну та якісну продукцію є аналогічне до норми Закону правило, що у разі продажу товару з недоліками без попереднього застереження продавцем, який не є суб’єктом підприємницької діяльності, покупець має право замінити товар на якісний, повернути його продавцю і одержати назад сплачені гроші або вимагати зниження ціни (п. 23 Правил торгівлі на ринках). Однак можливість застосування цієї норми Правил є сумнівною, оскільки вказаний підзаконний акт не передбачає самостійних норм відповідальності, а відсилає у цій частині до Закону, що не регулює відносини щодо торгівлі на риках.

Термінологія споживчого законодавства, що встановлена Законом, не передбачає таких понять як «комплектування» та «складники». Вказані поняття використовуються в самому Законі щодо гарантійного ремонту товарів в частині заміни в ході гарантійного обслуговування частин або комплектування та визначення особливостей обчислення гарантійних строків щодо таких об’єктів.

Закон не визначає принципів правової охорони прав споживачів, що мали б відбитися у ньому як базовому законодавчому акті споживчого права. Аналітично основними напрямками відповідного правового регулювання (з подальшим відбиттям у законодавстві) слід визнати такі засади: а) пріоритетність забезпечення безпечності та якості товарів та послуг; б) повнота та об’єктивність інформування про якість, склад та безпеку товарів; в) запобіжність заходів із захисту прав споживачів; г) обов’язковість сертифікації та декларування безпеки товарів та послуг; ґ) покладення на виробника (продавця) товарів та послуг повної відповідальності за якість та безпечність товарів та послуг; д) невідворотність відповідальності за порушення прав споживачів; е) компенсаційність шкоди, заподіяної здоров’ю та майну споживачів внаслідок реалізації неякісних та небезпечних товарів та послуг.
Законом України «Про захист прав споживачів» згідно з ст.4, сформульовано систему прав споживачів цей перелік має суттєві розбіжності із системою прав споживачів, що проголошені Консьюмерз Інтернешнл. Права подібні, але відрізняються. Український закон не проголошує прямо права споживачів бути почутим, на споживчу освіту, на задоволення основних потреб (в попередній редакції закону таке право було) та на здорове довкілля.

Оминаючи наявну декларативність та враховуючи наднаціональний характер вказаного переліку, слід визнати невідповідність інституту прав споживачів у національному споживчому праві гуманістичному призначенню такого правового забезпечення. Так, пріоритетно має гарантуватися та забезпечуватися право на безпечність та якість товарів та послуг (що є взаємопов’язаними категоріями), а також право на безпечне довкілля, змістом якого є право вимагати від виробників (продавців) продукції, безпеки виробництва та продажу товарів та послуг без шкідливих наслідків для навколишнього середовища. Отже, в цій частині українське законодавство необхідно наблизити до права Європейської Спільноти. А саме, розширити зміст прав споживача у ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» заведенням права на споживчу освіту, права на задоволення основних потреб, права на здорове довкілля (навколишнє природне середовище).

Таким чином, з одного боку можна констатувати, що в Україні, як і в ЄС, на сьогодні склалася розвинена система правових норм у сфері захисту прав споживачів, однак проблему забезпечення і захисту цих прав остаточно не розв’язано. Реаліями українського сьогодення залишаються такі негативні явища, як неконтрольований ринок, підробка товарів, продаж неякісних товарів та послуг, обважування й обраховування, засилля реклами, проблематичність відшкодування завданих збитків тощо. Тому вітчизняне законодавство, зокрема, Закони України «Про захист прав споживачів», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про житлово-комунальні послуги», Кодекс України про адміністративні правопорушення потребують подальшого удосконалення.

Г. В. Колісникова

August 5, 2019 В Україні буде діяти спрощена процедура надання послуг в сфері пенсійного забезпечення

2 серпня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету міністрів України № 681 від 17.07.2019 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення», якою передбачено запровадження онлайн послуг в сфері пенсійного забезпечення.

July 11, 2019 В Україні запроваджено проект е-Малятко

Кабінет міністрів України 10 липня 2019 р. ухвалив постанову, яка дає старт реалізації проекту в сфері електронних послуг е-Малятко. Враховуючи щорічну народжуваність близько 400 000 дітей, реалізація проекту призведе у масштабі держави до вагомої економії коштів та часу для громадян, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

June 7, 2019 Верховна Рада прийняла ЗУ «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України»

6 червня 2019 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» № 1098, який передбачає практичну реалізацію процедури імпічменту президента України.