Консенсуальний, каузальний та алеаторний характер договору про надання медичних послуг - Peregrin Capital Group
Your protection and comfort
during legal proceedings
June 13, 2016 Консенсуальний, каузальний та алеаторний характер договору про надання медичних послуг

В. А. Савченко

Договір про надання медичних послуг виступає правовим базисом медичних відносин. Саме укладання такого договору є основною та найбільш поширеною підставою для надання медичних послуг. Дослідження характеристик даного договору надає можливість зрозуміти його правову сутність та особливість. На сьогодні, характеристика даного договору майже не досліджувалася науковцями, а питання консенсуальності, каузальності та алеаторності взагалі залишаються поза колом їх інтересів.

Законодавство не передбачає прямий поділ договорів на реальні та консенсуальні, каузальні та абстрактні, алеаторні та еквівалентні. Проте доктрина цивільного права розширює характеристику договорів запропоновану законодавством, через що, саме доктринальний підхід покладено в основу даної статті.

Однією з підстав класифікації договорів, яка запропонована науковою доктриною, виступає момент з якого договір вважається укладеним. Такий критерій виділяє два види договору: консенсуальний та реальний. Різниця між ними полягає в тому, що консенсуальний договір можна вважати укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з істотних умов (якщо договір має письмову форму – з моменту його підписання), а для реального договору, окрім зазначеного, необхідне фактичне передання речі або вчинення інших дій [1, с. 124]. Якщо розглядати договір про надання медичних послуг як реальний, вчинення дій медичного характеру має відбуватися у момент укладання договору. Більше того, послуга має бути надана не пізніше моменту укладання договору [2, с. 27]. На практиці такий підхід буде викликати значні труднощі, бо надання послуги відбувається після укладання договору, а в окремих випадках – через деякий час (наприклад, акушерство), або має довго триваючий характер.

Таким чином, ми вважаємо, що договір про надання медичних послуг необхідно визнати консенсуальним. Такий підхід підтверджує декілька факторів. По-перше, Цивільний кодекс України наголошує, що за договором про надання послуг сторони зобов’язуються вчинити певні дії (надати послуги та оплатити їх) одна до одної [3, ч.1 ст. 901]. Ми вважаємо, що легітимне формулювання «зобов’язуються надати» та «зобов’язуються оплатити» вказує на необхідність виконання обов’язків лише після укладання договору, що визнає такий договір як консенсуальний. По-друге, обов’язок надання платних медичних послуг виникає лише після укладення договору. Тобто, укладання договору передує виникненню обов’язків, що також підтверджує консенсуальний характер відносин.

Окрім зазначеного, теорія цивільного права передбачає поділ договорів залежно від того наскільки дійсність договору пов’язана з його метою. Така класифікація виділяє каузальні та абстрактні договори.

За загальним підходом, особливість каузального договору полягає в тому, що його зміст ясно вказує на causa, тобто причину, мету, підставу зобов’язань сторін, прийнятих згідно з угодами між ними. На відміну від каузального, абстрактним визнається договір, з якого не видно, яка causa знаходиться в основі його зобов’язань [4]. Таким чином, розмежування каузального та абстрактного договору відбувається через закріплення в ньому мети. Проте слід погодитись з думкою О.С. Крівцова, що жодне зобов’язання немислиме без існування causa [5].

Ми вважаємо, що договір про надання медичних послуг завжди є каузальним. Це обґрунтовано тим, що існування медичних відносин завжди залежить від мети. У широкому значенні, метою є покращення стану здоров’я або задоволення медико-естетичних потреб пацієнта. У вузькому значенні, метою є вирішення конкретної проблеми медичного характеру. Наприклад, коли особа звертається до окуліста через проблему погіршення зору, causa є однозначною. В такому випадку лікар повинен запропонувати лікування доцільне для визначеної мети. Прикладом порушення каузальності може бути випадок, коли пацієнт має за мету покращення зору, а лікар пропонує лікування ніг. Такий випадок не буде породжувати договірних відносин, бо не відповідає інтересам сторін. Окрім цього, каузальний договір може не породжувати юридичних наслідків, якщо його мета є нездійсненною (наприклад, пересадка мозку) або протизаконною (наприклад, переривання вагітності на 8 місяці).

Окрім зазначених, існує поділ договорів залежно від еквівалентності зустрічного надання. За таким критерієм виділяють еквівалентні (мінові) та алеаторні (ризикові) договори [6, с. 17].

Еквівалентними (міновими) визнаються договори, в яких благо, що передається, за вартістю є однаковим або приблизно однаковим із зустрічним наданням іншої сторони [2, с. 35]. Класичними прикладами такого договору є купівля-продаж та міна. На відміну від еквівалентних, алеаторними визнаються договори в яких вигода чи втрата сторін не може бути визначена в момент укладення договору і залежить від настання чи ненастання тих чи інших обстави [7, с. 188].

Наука цивільного права не мітить досліджень щодо віднесення медичних послуг до еквівалентних або алеаторних договорів. З одного боку, всі договори про надання послуг можна відносити до еквівалентних. Але ми вважаємо, що специфіка медичної діяльності робить такий підхід спірним. Це пов’язано з тим, що предметом договору про надання медичних послуг є певні дії або діяльність медичного характеру. Таким чином, неможливо встановити об’єктивну вартість «покращення здоров’я», бо здоров’я не може мати раціонального грошового еквіваленту. Це унеможливлює передання пацієнтом однакової, або приблизно однакової вартості наданих послуг. Вартість таких послуг носить абстрактний характер та розраховується суб’єктом господарювання.

Надання медичних послуг слід віднести до алеаторних правочинів, використовуючи ознаку, що на момент вчинення ризикового правочину ще невідомо, чи буде вартість надання однієї сторони більшою або меншою того блага, що надається [2, с. 36]. Наприклад, особа сплатила 1500 грн. за операцію яка пройшла успішно та призвела до повного одужання пацієнта. Враховуючи що здоров’я людини не може мати об’єктивної вартості, тобто є безцінним, можна вважати, що для пацієнта укладена угода була вигідною. Через це надана послуга (її результат) має значно більшу цінність ніж сплачена за неї сума. Але якщо операція призвела до погіршення здоров’я – для пацієнта укладена угода була невигідною. Таким чином, алеаторний характер медичних послуг полягає у відсутності гарантій та існуванні значного ризику щодо їх результату.

Зазначене вище доводить, що договір про надання медичних послуг є консенсуальним, каузальним та алеаторним. Визнання його таким має принципово важливе практичне та теоретичне значення при визнанні чинності договору, умов його припинення та вирішенні питань щодо відповідальності сторін, у разі його порушення.

Список літератури

1. Гончаренко В.О. Система договорів римського права та деякі питання її рецепції в сучасному цивільному законодавстві України / В.О. Гончаренко / Вісник Хмельницького університету управління та права / Університетські наукові записки. – Хмельницьк, 2005. – №3 (15). – С. 121-125.

2. Мічурін Є.О. Техніка складання договорів. Науково-практичний посібник. / Є.О. Мічурін / Серія «Практика і закон». – Харків: Юрсвіт, 2006. – 536 с.

3. Цивільний Кодекс України від 2003 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15. – Заголовок з екрана..

4. Азрилиян А.Н. Большой экономический словарь [Електронний ресурс] / Под ред. А.Н. Азрилияна. – М., 2002. – Режим доступу: http://jur.vslovar.org.ru/4090.html. – Заголовок з екрана.

5. Кривцов А.С. Абстрактные и материальные обязательства в римском и в современном гражданском праве [Електронний ресурс] / А.С. Кривцов / Серия «Классика российской цивилистики». – М.: Статут. – 2003. – 314 с. – Режим доступу: http://civil.consultant.ru/elib/books/5/. – Заголовок з екрана.

6. Тімуш І. С. Цивільно-правове регулювання ризикових (алеаторних) договорів: дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004.

7. Веретельник Л. К. Проблема систематизації договорів у цивільному праві / Л. К. Веретельник / Форум права. – 2011. – № 1. – С. 180–189.

January 18, 2019 В Україні будуть введені нові засади соціальних послуг

17 січня 2019 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про соціальні послуги», який визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику, подолання складних життєвих обставин та мінімізацію їх наслідків, особам, які перебувають у складних життєвих обставинах.

January 8, 2019 З 1 січня 2019 року починають діяти нові правила двосторонньої торгівлі з ЄС

З 1 січня 2019 року між Україною та Європейським Союзом у двосторонній торгівлі розпочато застосування положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

December 17, 2018 Реформування державних і комунальних ЗМІ: стан та перспективи

Відповідно до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», 31 грудня 2018 року є останнім днем, коли засоби масової інформації можуть здійснити роздержавлення, в іншому випадку – їх свідоцтво буде анульовано Міністерством юстиції України і вони не матимуть права випускати газети або журнали.