Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ узагальнив судову практику розгляду судами справ про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу - Peregrin Capital Group
Your protection and comfort
during legal proceedings
January 18, 2017 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ узагальнив судову практику розгляду судами справ про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 01.01.2017 р. узагальнив судову практику розгляду судами справ про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Проблема захворювання на туберкульоз залишається однією з найбільш болючих для України. Поширення туберкульозу становить загрозу національній безпеці країни, є однією з причин втрати працездатності, здоров’я, причиною інвалідності та смертності населення, свідчить про проблеми бідності, соціальної нерівності та потребує постійного збільшення обсягу видатків з державного бюджету.

Так, ст. 11 Закону України від 05 липня 2001 року “Про протидію захворюванню на туберкульоз” передбачено, що у разі якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих.

Примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу не тільки уберігає особу від погіршення її здоров’я, а так само попереджає поширення хвороби, чим захищає необмежене коло суб’єктів.

Ситуація, що склалася в державі, потребує вжиття заходів, ефективність яких залежить від багатьох чинників, зокрема й від правового забезпечення примусового лікування туберкульозу, яке дасть можливість визначити реальні засоби такої протидії, не порушуючи загальновизнаних основних прав та свобод людини.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про протидію захворювання на туберкульоз” протидія захворюванню є складовою державної політики щодо забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров’я і життя людини захворювань, проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань, надання гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги.

Згідно з чинною редакцією ч. 1 ст. 284 ЦПК до заяви про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу додається мотивований висновок лікаря про необхідність примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування. За попередньої редакції цієї статті (до внесення змін Законом України від 22 березня 2012 року N 4565-VI) до цієї заяви додавався мотивований висновок лікарської комісії. Внесення таких змін значно спростило підготовку протитуберкульозним закладом матеріалів до суду та забезпечило більш оперативне реагування на виявлення захворювання на заразну форму туберкульозу.

Водночас звертається увага на те, що подання до суду замість мотивованого висновку лікаря відповідного висновку лікарської комісії про необхідність примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації не може вважатись підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви.

Під час вирішення питання про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справах щодо порушення ст. 5 (Право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція).

Відповідно до підпункту “e” пункту першого ст. 5 Конвенції нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.

Зі змісту ст. 235 ЦПК вбачається, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованої особи. Оскільки законодавство не передбачає участі у справі особи із процесуальним статусом “особа, щодо якої вирішується питання про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу”, вважається правильним залучення такої особи як заінтересованої.

У ч. 1 ст. 285 ЦПК встановлено, що особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби. Слід враховувати, що позиція суду стосовно можливості участі хворої особи у судовому засіданні вирішується у кожному конкретному випадку, оскільки сама категорія цих справ передбачає, що йдеться про примусову госпіталізацію особи, хворої саме на заразну форму інфекційної хвороби, яка згідно зі ст. 1 Закону “Про протидію захворюванню на туберкульоз” є джерелом інфекції для всіх оточуючих. Водночас право особи на особисту участь у судовому засіданні не слід ставити в перевагу над реальним ризиком, який вона несе для оточуючих.

У зв’язку з цим невипадково ч. 2 ст. 285 ЦПК передбачає обов’язкову участь представника особи, стосовно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію або про продовження строку примусової госпіталізації, під час розгляду справи, що має забезпечити захист прав та інтересів цієї особи, а також компенсувати її неспроможність брати особисту участь у судовому засіданні.

Згідно з частинами 3 і 4 ст. 11 Закону України “Про протидію захворюванню на туберкульоз” примусова госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців. Продовження строку примусової госпіталізації таких осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк з урахуванням висновку лікаря, який здійснює лікування цього хворого.

Під час аналізу судових рішень виявлено випадки, коли під час ухвалення рішення у такій категорії справ, суди не завжди враховують положення зазначеної норми Закону, внаслідок чого приймають рішення про примусову госпіталізацію осіб на строк, який визначений у медичному висновку лікаря чи лікарської комісії, або взагалі в рішенні не зазначають строк примусової госпіталізації.

Отже, виходячи з пріоритету прав і свобод людини і громадянина, медична допомога та проведення протитуберкульозних заходів, у тому числі за допомогою судових процедур, має здійснюватися на основі принципів законності, гуманності, добровільності, доступності, відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Кирило Воронов

January 18, 2019 В Україні будуть введені нові засади соціальних послуг

17 січня 2019 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про соціальні послуги», який визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику, подолання складних життєвих обставин та мінімізацію їх наслідків, особам, які перебувають у складних життєвих обставинах.

January 8, 2019 З 1 січня 2019 року починають діяти нові правила двосторонньої торгівлі з ЄС

З 1 січня 2019 року між Україною та Європейським Союзом у двосторонній торгівлі розпочато застосування положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

December 17, 2018 Реформування державних і комунальних ЗМІ: стан та перспективи

Відповідно до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», 31 грудня 2018 року є останнім днем, коли засоби масової інформації можуть здійснити роздержавлення, в іншому випадку – їх свідоцтво буде анульовано Міністерством юстиції України і вони не матимуть права випускати газети або журнали.