Радник Peregrin Capital Group Венедіктова Ірина Валентинівна виступила на VII Міжнародному Цивілістичному форумі з доповіддю «Арбітрабільність комерційних спорів в руслі законодавчих змін» - Peregrin Capital Group
Your protection and comfort
during legal proceedings
May 15, 2017 Радник Peregrin Capital Group Венедіктова Ірина Валентинівна виступила на VII Міжнародному Цивілістичному форумі з доповіддю «Арбітрабільність комерційних спорів в руслі законодавчих змін»

Шеф_фото

Протягом останніх років популярність вирішення спорів шляхом звернення до МКАС і МАК при ТПП України залишається на високому рівні. Тенденції статистичного спаду обумовлюються лише об’єктивними чинниками політичного та економічного стану в країні. У 2016 році у провадження цієї інституції було прийнято 553 справи, тоді як у 2015 році – 922. У зв’язку з цим зусилля наукової спільноти мають бути спрямовані на вдосконалення арбітражного законодавства, що вбачається цілком обґрунтованим.

Разом з цілком позитивними змінами, які пропонується внести в арбітражне законодавство (затвердження апеляційного суду м. Києва, як суду першої інстанції у питаннях пов’язаних із судовим контролем і сприянням діяльності міжнародного комерційного арбітражу; створення процесуального механізму реалізації повноважень міжнародного комерційного арбітражного суду України щодо судового сприяння в отриманні доказів, необхідних для арбітражного провадження; регламентація порядку розгляду судами клопотань про відміну рішення міжнародного комерційного арбітражного суду, розташованого на території України), виникає занепокоєність відносно змін до ГПК України стосовно арбітрабільності спорів.

Так віднесення до неарбітрабільних, спорів відносно корпоративних правовідносин і часток у господарському товаристві є безсумнівним кроком назад в арбітражній привабливості України. Таким же кроком назад є і віднесення до неарбітрабільних спорів щодо приватизації майна, спорів, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Всі ці зміни до процесуального законодавства України протирічать сучасним  світовим тенденціям розвитку міжнародного комерційного арбітражу і не роблять нашу державу «arbitration friendly».

На сьогоднішній день характерним для України залишається поділ на арбітражне судочинство і третейське судочинство. Такий рудимент свідчить про те, що законодавство в сфері альтернативного вирішення спорів залишається територією, яку краще “не рухати”. Громадянське суспільство інтуїтивно розуміє, що необхідно шукати інші – відмінні від державних способи вирішення спорів. І арбітражне судочинство – це найкращий варіант в тому випадку, коли воно будується на засадах доброчесності, високих стандартах репутаційної відповідальності, яка підкріплюється юридичною відповідальністю. Те, що третейське судочинство зганьбило себе у 2010 – 2012 роках відгукується тим, що арбітражне судочинство “відхрещується” від найменшого натяку від видового споріднення. Хоча у всьому світі третейське судочинство поділяється на внутрішнє та зовнішнє – міжнародний комерційний арбітраж. Вбачається, що ці ж мотиви застосовуються законодавцем при визначення об’єму арбітрабільності комерційних спорів.

Підгрунтя для визначення арбітрабільності спору необхідно шукати в Нью-Йоркській конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (1958 р.). Стаття 2 цієї Конвенції зазначає, що  письмова згода, за якою сторони зобов’язані передавати до арбітражу всі або окремі спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з конкретними договірними або іншими правовідносинами, об’єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду.

Модельний закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж (із змінами від 2006 року) встановлює категорію “неарбітрабільності”, містячи положення, що

1) цей закон не впливає на дію будь-якого іншого закону конкретної держави, в силу якого певні спори не можуть передаватись до арбітражу (ч. 5 ст. 1);

2) арбітражне рішення може бути відмінено судом лише у випадках, коли а) одна із сторін арбітражної угоди була недієздатною; сторона не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або по іншим причинам не змогла представити свої аргументи; арбітражне рішення винесено по спору, не передбаченому для розв’язання в арбітражі, або такому, що не підпадає під умови звернення до арбітражу, або містить постанови за питаннями, що виходять за межі сфери застосування арбітражної угоди; якщо склад арбітражного суду або арбітражна процедура не відповідали згоді сторін; б) суд визначить, що предмет спору не підлягає арбітражному розгляду за законодавством цієї держави або арбітражне рішення протирічить публічному порядку цієї держави (ч. 2 ст. 34);

3) підставами для відмови у визнанні та виконанні рішень можуть бути ті ж підстави, що перелічені вище (ч. 1 ст. 36), що також вказує на сформованість категорії “неарбітрабільність”.

Звичайно, що залежно від кожної конкретної держави будуть змінюватися законодавчі та доктринальні підходи до арбітрабільності спорів. Історично складається так, що розвинуті європейські країни пріоритетно відносяться до міжнародного комерційного арбітражу як до носія європейських цінностей розумності, адекватності, професійності та етичності в сфері розв’язання спорів, що оперативно змінюється за вимогами сьогодення. В той час країни, які розвиваються, міжнародний комерційний арбітраж залишають декларативним інститутом, позбавляючи його законодавчими заборонами та обмеженнями розглядати спори, які мають значу економічну або соціальну цінність. І це відноситься до питання правової свідомості громадянського суспільства, кастовості судового корпусу, феодального мислення державної влади та політичних еліт.

Для всіх правопорядків є характерною вимога арбітрабільності – арбітражне рішення має не протирічити публічному порядку. При цьому під публічним порядком часом розуміється дуже широкий пласт відносин. А виходячи із теорії міжнародного права, категорія публічного порядку може застосовуватися в розрізі двох доктрин – позитивного і негативного застереження. За позитивним застереженням (франко-італійська доктрина) завжди застосовується пласт норм національного права заради захисту моральних і суспільних основ держави, навіть, якщо колізійна норма відсилає до іноземного права. В цьому ракурсі прописаний Закон України “Про режим іноземного інвестування”. За негативним застереженням (германська доктрина)  не застосовується норма іноземного права в силу властивостей самої норми. Яскравим прикладом є ст. 12 Закону України про “Міжнародне приватне право”, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних  з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв’язок  з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України.

За правовим висновком ВСУ, що міститься у постанові від 13.04.2016 № 6-1528цс15, порушення публічного порядку – це порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином йдеться про порушення публічно-правових норм, які мають імперативний характер і визначають основні засади суспільного ладу в державі.

З іншого боку, не можна не звернути увагу, що поняття “публічного порядку” залишається базовим поняттям, завдяки якому із арбітрабільних спорів а piori виключаються спори у валютній, митній, природоресурсній, податковій, антимонопольній сфері, сфері банкрутства, фондового ринку тощо.

Нагальним питанням залишається арбітрабільність корпоративних спорів. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» зазначає про арбітрабільність спорів між учасниками підприємств з іноземними інвестиціями, створеними на території України. Реформа 2011 року щодо змін в ст. 12 ГПК України значно звузила можливості арбітражного розгляду такої категорії справ, але реформа 2017 року може взагалі нівелювати привабливість міжнародного комерційного арбітражу в Україні, роблячи коридор для розгляду корпоративних спорів в інших юрисдикціях.

Таким чином, питання арбітрабільності спорів за українським законодавством є важливим не лише для розвитку арбітражного процесу в державі, а і для поліпшення інвестиційного клімату, розвантаження судової системи, підняття правової свідомості і культури. Будь-яка альтернатива спонукає інституції працювати краще, відповідальніше, професійніше, а отже треба дбати про майбутнє конструкцій альтернативного вирішення спорів, закладаючи правильні сценарії розвитку інвестиційних та інших комерційних процесів в нашій державі в проектне законодавство.

Ірина Венедіктова

August 5, 2019 В Україні буде діяти спрощена процедура надання послуг в сфері пенсійного забезпечення

2 серпня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету міністрів України № 681 від 17.07.2019 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення», якою передбачено запровадження онлайн послуг в сфері пенсійного забезпечення.

July 11, 2019 В Україні запроваджено проект е-Малятко

Кабінет міністрів України 10 липня 2019 р. ухвалив постанову, яка дає старт реалізації проекту в сфері електронних послуг е-Малятко. Враховуючи щорічну народжуваність близько 400 000 дітей, реалізація проекту призведе у масштабі держави до вагомої економії коштів та часу для громадян, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

June 7, 2019 Верховна Рада прийняла ЗУ «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України»

6 червня 2019 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» № 1098, який передбачає практичну реалізацію процедури імпічменту президента України.