Визначення конфлікту інтересів в діях осіб, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівняних до них осіб - Peregrin Capital Group
Ваша защита и комфорт
при ведении дел
9 августа 2016 года Визначення конфлікту інтересів в діях осіб, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівняних до них осіб

Дане питання регламентується Міжнародним кодексом поведінки державних посадових осіб, Європейським кодексом поведінки для місцевих і регіональних виборних представників, Модельним кодексом поведінки державних службовців, настановою Організації Економічного Співробітництва та Розвитку щодо вирішення конфлікту інтересів на державній службі, Конвенцією Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки», Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), Наказом Головного управління державної служби України «Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця» № 214 від 4 серпня 2010 pоку, є доречним звернутися і до Методичних рекомендацій «Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування».

Закон України «Про запобігання корупції» розрізняє потенційний і реальний конфлікт інтересів. Потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує службові повноваження, що може вплинути на прийняття нею рішення, або на вчинення або невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Таким чином, ключове поняття при встановлення конфлікту інтересів — це «приватний інтерес». За вищезгаданим законом приватний інтерес — будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Для нашої правової системи стає характерним подвійний розподіл права на публічне й приватне, а також за галузями. Якщо віднесення тих чи інших галузей права до суто приватного або суто публічного права часом неможливо й недоречно, то говорити про відображення публічного інтересу в конкретних галузях права є завжди виправданим з практичної точки зору. Перш за все, публічний інтерес відбивається на конституційному рівні, що обумовлює його правостворюючу роль у всіх галузях права. Згідно рішення КСУ у справі щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 1 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес), інтереси в широкому сенсі — це національні інтереси, інтереси національної безпеки, економічного добробуту, територіальної цілісності, громадського порядку, політичні, економічні, культурні інтереси, інтереси суспільства, держави, територіальних громад та ін., що закріплені в нормах Конституції України. Публічні інтереси мають відбиватися через принципи державної політики, закріплені на законодавчому рівні, у державних програмних документах. До них можна віднести національний, державний, суспільний, регіональний (муніципальний) і деякі інші інтереси.

Традиційно, під приватним у праві розуміється сукупність норм, що регулюють майнові й немайнові суспільні відносини з індивідуальним або груповим (недержавним) інтересом окремих фізичних та юридичних осіб, а також відносини, у яких держава виступає не як носій публічної влади, а як суб’єкт цивільних правовідносин, де особи є рівними у своїх правах, а їх інтереси здійснюються та охороняються виключно за власною ініціативою.

Приватність жодним чином не пов’язана з індивідуальним суб’єктом. Інтерес окремого суб’єкта може мати як приватний, так і публічний характер. За суб’єктами інтереси можуть бути публічними, а за змістом — приватними.

Конститутивні ознаки приватного охоронюваного законом інтересу зводяться до наступних:
  • він належить окремому, автономному й відносно самостійному суб’єкту і пов’язаний безпосередньо з ним;
  • він зумовлений індивідуальними якостями, устремліннями, мотивами, цілями, потребами суб’єкта або групи суб’єктів;
  • певним чином він протистоїть публічному інтересу з його особливим змістом;
  • він урегульований, як правило, нормами приватного права;
  • він реалізується добровільно і за власною ініціативою;
  • захист порушеного приватного інтересу відбувається за активних дій самої особи і йде від неї;
  • для суспільства в цілому він, як правило, не є загальновизнаним і не є пріоритетним.

Але при цьому, наголошуємо, інтерес — це настільки всеосяжна й універсальна категорія, що можна сміливо стверджувати про наявність як мінімум чотирьох суб’єктів інтересів: особа, група, держава, суспільство. А отже, ми можемо говорити про індивідуальні, групові, державні та суспільні інтереси. І всі вони можуть бути і публічними, і приватними. У жодному разі не можна поділяти за суб’єктом і відносити індивідуальні й групові інтереси до приватних, а суспільні й державні — до публічних. Держава також може переслідувати приватні інтереси — інтереси, які не покриваються компетенцією державних органів, а окрема фізична особа переслідувати публічний інтерес.

Введення категорії «конфлікт інтересів» передбачається як превентивний захід, а не спосіб закримінулізувати повсякденну діяльність публічних осіб. Адже в широкому сенсі, інтерес — це основа життєдіяльності особи, пов’язана із її фізичними, побутовими, соціальними, економічними, духовними, інтелектуальними потребами. Категорія «конфлікт інтересів» має спрацьовувати на запобігання корупційних діянь, а не зупинення взаємопов’язаного системного виконання службових обов’язків, при яких існує субординація і контроль, принцип стримань і противаг. Є не припустимим превентивний засіб перетворювати на каральний. Цим будуть підірвані всі базові правові стовпи та юридичний механізм правого регулювання реалізації фізичними і юридичними особами своїх суб’єктивних прав і здійснення охоронюваних законом інтересів, виконання службових обов’язків та посадових повноважень.

15 апреля 2019 года Президент підписав Кодекс з процедур банкрутства

15 квітня 2019 р. Президент України підписав Кодекс з процедур банкрутства.

5 апреля 2019 года В Україні набули чинності нові правила трансплантації органів

31 березня набув чинності Закон № 2694-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині".

15 марта 2019 года Чоловіки зможуть брати відпустку у зв’язку з пологами

У Верховній Раді зареєстровано Проект Закону про внесення змін до статті 17 Закону України "Про відпустки", яким запропоновано надавати чоловікам оплачувану відпустку у зв’язку з народженням дитини.