Замовник як специфічна сторона договору про надання медичних послуг - Peregrin Capital Group
Ваша защита и комфорт
при ведении дел
6 июня 2016 года Замовник як специфічна сторона договору про надання медичних послуг

Однією з специфічних особливостей договору про надання медичних послуг виступає вимога щодо осіб які можуть укладати такий договір. За загальним правилом, сторонами будь-якого договору в сфері послуг виступають замовник та виконавець. Проте для сфери медичної діяльності існують спеціальні вимоги, що значно обмежує коло осіб, які можуть виступати сторонами досліджуваного договору.

Питання щодо правового статусу виконавця медичних послуг є достатньо вирішеним. Так стороною яка може укладати договір про надання медичних послуг у статусі виконавця може виступати заклад охорони здоров’я будь-якої форми власності, а також лікар приватної практики. В даному випадку на виконавця розповсюджуються всі вимоги щодо осіб які бажають займатися медичною діяльністю.

Проте не вирішеним залишається питання щодо кола осіб які можуть виступати замовником за договором про надання медичних послуг. На сьогодні існує усталений підхід, що замовником медичних послуг завжди виступає пацієнт. На нашу думку, такий підхід не відповідає дійсності, адже інші фізичні, а інколи і юридичні особи, можуть виступати замовником в сфері медичних правовідносин.

Ми погоджуємося, що у більшості випадків замовником медичної послуги виступає саме пацієнт. За нормативним підходом, пацієнтом визнається фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога. На нашу думку, більш доцільним є визначення, під яким пацієнтом визнається особа, яка звернулась за наданням профілактичної, діагностичної, лікувальної чи реабілітаційно-відновної допомоги до закладу охорони здоров’я будь-якої форми власності або лікаря приватної практики, незалежно від стану здоров’я, отримує чи отримала таку допомогу або добровільно погодилась на проведення медико-біологічного експерименту . На нашу думку, наведене визначення найбільшим чином відповідає нормативному підходу та відображає норми Основ законодавства України про охорону здоров’я, Наказу МОЗ України «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики» та іншим нормативно-правовим актам. Таким чином, питання визначення пацієнта майже не породжує спорів, але існує проблема пов’язана з віком пацієнта, що впливає на його можливість набути статус замовника послуги.

Частина 2 ст. 203 ЦК України наголошує, що особа, яка вчиняє правочин, має бути наділена необхідним обсягом цивільної дієздатності. Для медичних послуг віковий ценз для самостійного прийняття рішень щодо свого здоров’я становить 18 років. Можна припустити, що лише з 18 років дієздатна особа може самостійно ініціювати укладання договору про надання медичних послуг. Проте основна проблема стосується неповнолітніх та малолітніх осіб.

З 14 років неповнолітня особа може самостійно приймати рішення щодо отримання медичних послуг, але її право обмежується дозволом законних представників. Можна дійти висновку, що у випадку коли неповнолітня особа бажає отримати медичні послуги, а її законні представники не забороняють цього — правового конфлікту не виникає, а неповнолітня особа стає замовником і пацієнтом за договором про надання медичних послуг.

Спірним є випадок, коли законні представники самостійно ініціюють надання медичної послуги неповнолітній або малолітній особі. Виходячи з норм законодавства, законні представники можуть одноособово (без врахування волі представленої особи) приймати рішення стосовно надання медичних послуг особам яких вони представляють. Основною вимогою виступає лише вчинення дій медичного характеру в інтересах представленої особи. У такий ситуації замовником медичної послуги (а значить стороною) буде виступати законний представник, який укладає договір на користь представленої особи, яка стає пацієнтом. Принципово важливе значення для цього має законодавче закріплення, що пацієнтом визнається не лише особа яка звернулася за медичною послугою, а і така що її отримує або отримала.

Слід враховувати, що дієздатність неповнолітньої особи з питання укладання досліджуваного договору дуже специфічна. З одного боку, її достатньо для укладання такого договору за відсутності заперечень з боку законних представників, а з іншого — її недостатньо для відмови від отримання медичної послуги. Це має важливе практичне значення при встановленні його правового статусу. Так при самостійній ініціації укладання договору та відсутності заборони з боку представників, неповнолітня особа виступає замовником. У випадках коли укладання договору ініціюють його законні представники — представлена особа завжди буде виступати пацієнтом, в той час як замовником виступають її представники.

Менш проблемною є ситуація коли медична послуга надається малолітній особі. В такому випадку стороною договору завжди будуть виступати законні представники, а малолітня особа набуватиме лише статусу пацієнта.

Таким чином, можна виокремити два варіанти статусу замовника медичної послуги, який є фізичною особою: 1) коли замовник і пацієнт є однією особою (з 18 років або з 14 років за відсутності заперечень з боку представників); 2) коли замовником виступає законний представник, а пацієнтом — представлена особа.

Зазначений підхід наведено вперше, адже раніше стороною яка виступає замовником в договорі про надання медичних послуг завжди вважали пацієнта та не передбачали можливість розмежування зазначених осіб.

Відокремлення понять замовник та пацієнт дає можливість виділити такого специфічного замовника медичних послуг як юридична особа. Дане питання ще не досліджувалося правовою доктриною, проте ми вважаємо, що юридична особа також може бути замовником за договором про надання медичних послуг. Прикладом може бути ситуація, коли юридична особа укладає договір про медичне обслуговування її працівників, які під час надання послуги набувають статус пацієнта. Така практика поширена в Європі та США і набуває популярності в крупних українських компаніях як різновид соціальних бонусів. Слід враховувати, що договір про надання медичних послуг сторонами якого є дві юридичні особи можна кваліфікувати як господарський, а не цивільно-правовий, що породжує необхідність застосування господарського законодавства для регулювання таких відносин.

Таким чином, можна дійти висновку, що замовником як стороною договору про надання медичних послуг можуть бути пацієнт, його законні представники або юридична особа, що уклала договір про медичне обслуговування її співробітників.

Наведене має принципово важливе значення практичного та наукового характеру, адже вперше розділяє поняття пацієнта та замовника медичної послуги. Окремої актуальності набуває виділення юридичної особи як можливого замовника медичних послуг. Ми вважаємо за доцільне більш глибоке вивчення проблематики сторін договору про надання медичних послуг.

Віктор Савченко

15 апреля 2019 года Президент підписав Кодекс з процедур банкрутства

15 квітня 2019 р. Президент України підписав Кодекс з процедур банкрутства.

5 апреля 2019 года В Україні набули чинності нові правила трансплантації органів

31 березня набув чинності Закон № 2694-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині".

15 марта 2019 года Чоловіки зможуть брати відпустку у зв’язку з пологами

У Верховній Раді зареєстровано Проект Закону про внесення змін до статті 17 Закону України "Про відпустки", яким запропоновано надавати чоловікам оплачувану відпустку у зв’язку з народженням дитини.