Велика Палата Верховного Суду розглянула справу 761/12665/14-ц  щодо оскарження рішення, дії та бездіяльності державного виконавця.

В даній справі боржник за виконавчим провадженням сплатив на користь стягувача суму боргу в національній валюті, а не в доларах США, як це було передбачено рішенням суду. Рішенням суду першої інстанції стягнуто з боржника на користь стягувача 308 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі – НБУ) станом на 17 листопада 2014 року еквівалентно 4 746,28 грн.

В результаті проходження всіх судових інстанцій стягувач звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення його скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що правовідносини сторін у цивільній справі є валютними в розумінні частини другої статті 192, частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України, оскільки всі розрахунки між сторонами здійснювалися виключно в іноземній валюті (доларах США), а відтак правових підстав для конвертування зобов’язань з іноземної валюти у національну валюту України (гривню) немає. Враховуючи, що в резолютивній частині рішення суду зазначено суму стягнення в іноземній валюті (доларах США) з одночасним зазначенням гривневого еквіваленту на час ухвалення рішення, то стягненню в порядку примусового виконання державним виконавцем підлягають кошти саме в іноземній валюті (доларах США), а не їх гривневий еквівалент на час ухвалення рішення.

Велика Палата Верховного Суду розглянувши касаційну скаргу зайняла наступну позицію:

• відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.
• із матеріалів справи убачається, що, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.
• тобто, визначаючи характер грошового зобов’язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов’язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
• у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
• перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Результатом касаційного провадження стало задоволення касаційної скарги.

Кирило Воронов